Історія села Більче
Основні дані:
- засноване 1466 року
- населення 1794 чоловік
- площа 5954,40 га
- густота населення 68,99 осіб/км2
- поштовий індекс 81644
- телефонний код +380 3241
- географічні координат 49°24′36″ пн. ш. 23°49′48″ сх. д.
- середня висота над рівнем моря 281 м
Перше згадка про село у друкованих джерелах датується 1466 роком. Той рік прийнято вважати першим для села Більче. Та археологічні знахідки на території села свідчать про те, що люди тут мешкали ще в часи енеоліту. Поблизу села, в урочищі Запуст, збереглися і міські руїни XII — XIII сторіч. Це руське містечко знищили монголо-татари. А вже на його руїнах постало сучасне Більче.
Археологічні знахідки на території села свідчать про те, що люди тут мешкали ще в часи енеоліту. Перша згадка про село в писемних джерелах датується 1466 р. Але давнє городище, розвідане археологами дозволяє стверджувати, що тут у XII - XIV ст. існувало місто, яке входило до складу домену князів Перемишлянського князівства. Своїм географічним положенням та геологічною будовою тогочасне Більче разом зі сусіднім с.Кавсько ідеально надавалось на побудову таких «городищ»: розташоване на пагорбах висотою 30-70 м і простягається 12-15 км майже до Стрия. Донині частина сучасного Більче, що розташоване найближче до колишнього «городища», називається Городищем. У її верхніх шарах заховались рештки будівельних матеріалів - цегли і каміння. Поблизу села, в урочищі Запуст, збереглися і міські руїни ХІІ-ХШ ст. Час і обставини занепаду міста невідомі. Можливо, воно було зруйноване взимку 1241 р під час походу Еміра Бурундая через Карпати в Угорщину.
А вже на його руїнах постало сучасне Більче. Історичні початки села припадають на половину XVст. 1435-1440 рр., коли шляхтич Билецький орендує, а згодом купує в Меденицькому ключі землі сучасного села й організовує там своє власне дворище, яке називає від свого імені Билеч, з якого згодом твориться Більче. Існує ймовірність походження назви від шляхетського роду Більчевських. Є ще версія, що назва Билеч - це перший Бич, а Дрогобич - другий Бич.
До 1772 р. село знаходилося в складі Перемишльської землі Руського воєводства.
До 1772 р. село знаходилося в складі Перемишльської землі Руського воєводства. Завдяки врожайності білецької землі та іншим її природним скарбам (лісу, річці, ставам, сіножатям) населення села росло швидко. У XVI ст. через попит у Європі на продовольчі товари села Речі Посполитої переживали піднесення. За люстрацією Королівщини 1564-1566 рр. на території села жило 46 родин на півланах, тобто коло 150— 200 людей жили на королівському грунті, за користування яким платили чинші й податки переважно натурою. Часто ці землі здавалися в оренду різним державцям як нагорода за королівську службу, і всі платежі переходили до орендаторів. Після входження до Австрії більшість королівщини було розпродане приватним власникам. Не уникнуло такої долі й Більче, але тепер повинності населення були більш строго регламентовані, а в 1848 р. ліквідовані зовсім. За Австрії стави, які служили додатковою обороною на підступах до міста, було обернено в сіножаті для австрійських колоністів з Коросниці й Рівного. Але на становищі населення це не позначилося, бо стави також передавалися староством в оренду державцям, які ставили свою охорону і не давали ловити рибу.
На 1880 р. двоє дідичів і єврей-орендар у Більчому мали 5656 моргів землі, а українські селяни 4301 морг. У селі жило 1660 осіб. Землю, якої бракувало, брали в оренду у власників. Приблизно так стан залишався аж до Другої світової війни. Після польської окупації, коли в селі вже жило близько 2 тисяч осіб, власники стали охоче продавати землю. Але при цьому вимагали в українців віднести свою метрику з церкви до костелу, тобто визнати себе поляком.
Але вже у 1930 –х рр. село почало відроджуватися. Селяни були охоплені кооперативним рухом, одним з центрів ”Маслосоюзу” був сусідній Стрий. Жителі Більче стали культурно-активною й взірцевою громадою, брали участь у всіх районових, повітових чи краєвих культурних заходах. Наприклад, у святі «Українська молодь Христові» у 1933 р. понад 200 осіб української молоді виїжджало з села у Львів. Коли у 1937 р. увесь Стрийський повіт (62 села) влаштував свято на честь князя Ярослава Мудрого, молодь Більча брала у ньому активну участь й організовувала у себе величаві фестини, досі ще не бачені в тій окрузі. У них брало участь близько 5 тис. осіб з 12-15 сіл округи. Сотні молодих біль чан - постійні учасники всіх релігійних чи відпустових празників. Село жило, діяло і росло.
У 1949 р. відкрито в білецько-волицьких лісах величезні запаси природного газу, 38 млрд. 436 млн. м3. З 1949 р. введено таку сильну експлуатацію білецького і сусідніх родовищ, що до 1976 р. їх вичерпано повністю. Переважна більшість місцевих жителів зайнята на виробництві у структурах Стрийського підземного газосховища, в управлінні бурових робіт в Угерську та в автопарку в П'ятничанах. У Більчому діє приватне птахівниче господарство з милозвучною назвою «Кришталева криниця». Воно розмістилося в колишніх колгоспних корівниках. Для відгодівлі курчат у кормоздавальному цеху виготовляють «асорті» із насіння кукурудзи та пшеничного зерна. Годують курей за натуральною технологією. Займається підприємство вирощуванням бройлерів, яких реалізовує у Львові, Трускавці, Стрию, торговельних точках Миколаївщини тощо.
З 1980 р. у селі функціонує середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. на 330 місць, на базі якої створено навчально-виховний комплекс, де навчається 270 учнів і працює 28 вчителів. На даний час проходить процес рефмації школи під опорну шоколу в складі філій Болонянської та Криницької шкіл .
Відомо, що 1515 р. село мало власну парафіяльну церкву. Вона була зруйнувала татарами, і тоді селяни в 1667 р. збудували інший храм. Він проіснував до 1872р. Сьогодні у центрі села з 1885 р. стоїть дерев'яна церква Косми і Дем’яна УГКЦ. А також у 1994 році розпочато будівництво за власні кошти православних парафіян храму Покрови Пресвятої Богороці.
Село Більче - центр сільської Ради - розташоване за 20 км від районного центру і за 7 км від залізничної станції Більче-Волиця на лінії Львів-Стрий. Більче розташоване за 2 км. на південь від дороги Львів-Рудники-Дрогобич.
Населення становить 1794 особи. Сільраді підпорядковане с. Болоня, населення становить 313 осіб. Орган місцевого самоврядування - Більченська сільська рада.
Територія с.Більче становить 327 га, центральна-сидиба Більченської сільської ради, до якої належить с.Болоня, х.Сухий та декілька дворів неподалік від залізничної станції Більче-Волиця.
Болоня — вільна від забудов територія перед міськими укріпленнями з напільного боку. В історичних матеріалах перша згадка про Болоня датується XVcт. За переказами, там ніколи не було ні польської шляхти, ні німецьких осадників.
Географічне розташування села, що бере початок у лісі, спричинилося до бурхливої діяльності там повстанських сотень ОУН-УПА. Дух і міць українства, який панує в Болоні й нині, вартує перейняти. Його корені глибокі і міцні. До речі, і в 1931р. тут особливо активно в окрузі діяла «Просвіта», була хата-читальня. Багато жителів села формували свій патріотизм ще і в Стрийській гімназії.
У часи Другої світової війни 138 мешканців села мобілізовано до радянської армії, 35 з них загинули на фронтах. Про буремні роки боротьби за волю України її учасник В.Бецко згадує, що після відбуття покарання за участь у національно-визвольному русі не погоджувався покинути рідне село і вимагав від влади прописати його саме в Болоні. Відбув три терміни, тричі був висланий і з цієї причини побував майже в усіх тюрмах тодішньої держави. Пригадав також свою юність, друзів-повстанців, а також зрадників, з чиєї вини страшною мученицькою смертю гинули патріоти. У лісі на Кривулі є могила воїнів УПА. Щороку в неділю на Зелені свята процесія із хоругвами разом із парохом ще туди на заупокійну відправу, а в Зелений понеділок ідуть на х. Сухе, де відправляють біля Хреста. Дотепер Служби Божі відправлялись біля маленької каплички.
Як твердять науковці ще в 1600 р. у цьому була церква, а потім її перевезли у сусідню криницю. 3 Божою допомогою, дружньо, коштом своїм, спонсорів, завдяки підтримці жителів довколишніх сіл 28.06.2009р. освячено церкву Пресвятого Серця Христового УГКЦ.
28.07.2011 р. у Болоні відбулося відкриття пам’ятника «Борцям за волю України.
На двох мармурових плитах викарбувало більше ста прізвищ жителів сіл Болоні, Більчого, х.Сухого та навколишніх сіл.
На даний час с.Болоня належить до Більченської сільської ради На території села функціону є Народний дім, ФАП, бібліотека, початкова школа.
Хутір Сухе знаходиться за 7км від с.Болоня та за 2 км від с.Більче. Зараз тут проживає понад 14 людей переважно похилого віку. У х. Сухе колись було 21 господарство, млин. Будувались люди. Більшість жителів пішла в УПА, та облавники всіх повбивали або посадили в тюрми. Майже усі жителі хутора мають прізвище Суховерські. Розповідають, що колись, під час якоїсь війни, тут, у дуплі сухого дуба, сховавсь один чоловік. Коли його знайшли й запитали прізвище, він назвався Суховерським, відтоді бере початок також і назва х. Сухий, тепер Сухе.
